Кобзарі в Україні були людьми шанованими, попри те, що за радянських часів формувалася думка, ніби вони ходили по селах і ледь збирали на хліб насущний. Однак правда була лише в одному: жили такі сліпі співці співом, але головним для них було донести до людей правду про те, що діється у світі. Їх називали і бандуристами, і кобзарями, помилки в тому немає, просто бандура – більш досконалий інструмент, ніж кобза, але зроблений за тим же принципом. Втім, у кожному регіоні України були свої улюблені музичні інструменти. Криворіжжя – козацький край, ще з часів заселення земель тут мандрували кобзарі, яких щиро приймали в кожному селі. Так було до 1930-х років 20 століття, потім все змінилося. І не лише на Криворіжжі, а й по всій Україні. Далі на kryvyi-rih-trend.
Чому почалися гоніння на кобзарів?
Це питання не можна оминути, бо інакше будуть незрозумілими подальші події. Отже, репертуаром кобзарів, який дуже ретельно підбирали, були думи. Існували кобзарські братства, куди приймали новачків і вирішували, де подорожуватимуть професійні виконавці. Такі співці мали свої родини та хати, однак від мандрів не відмовлялися. В бандуристів існувала навіть своя таємна мова – лесбійська, яку тримали в таємниці аж до середини 19 століття. Адже так простіше було попереджувати одне одного про небезпеку, бо переслідували їх ще за часів царської влади. Причина – аби менше “каламутили народ” піснями про визвольну боротьбу.
А от за часів радянської влади за цих людей взялися більш жорстко. Бо вони залишалися непідконтрольними, цензурі не піддавалися, тож було легко “підвести” під арешт. З’явилося аж 4 постанови ЦК ВКП(б): “Про обов’язкову реєстрацію музичних інструментів у міліції та НКВС”, “Про заборону жебрацтва”, “Про затвердження репертуару”, “Про індивідуальну та колективну музичну діяльність”. І на Криворіжжі місцева влада також була змушена на ці постанови реагувати: вилучали інструменти, затримували кобзарів і бандуристів за жебрацтво. Існує версія, ніби причиною масових розстрілів кобзарів по Україні стало те, що вони доносили людям правду про методи колективізації та Голодомор 1932-33 років.
Що спричинило розквіт кобзарського мистецтва згодом?
Дивовижно, але факт. Наразі з гоніннями на мандрівних бандуристів, влада почала підтримувати аматорські гуртки, які з’являлися в Україні на той час. Більш того, у 1925 році при Харківському музично-драматичному інституті та деяких музичних профшколах почали відкриватися класи бандури. Виходить, влада бажала зробити співців підконтрольними, що логічно. Як саме впроваджувалася нова політика, можна простежити по Криворіжжю. Перший самодіяльний гурток бандуристів створили при Криворізькому сільбудинку у 1927 році. А ще через рік такий музичний гурт під керівництвом Горбачевського з’явився на руднику імені Артема. У 1930-ті роки на Криворіжжя навіть неодноразово приїздила Харківська зразкова капела бандуристів, що вплинуло на розвиток музичного мистецтва в регіоні.
Але догляд за кобзарями з боку влади залишався, бо наприкінці 1933 року кілька таких криворізьких гуртків розформували, причину довго не вигадували: “за пропаганду національно-хуторського мистецтва”. Відродити колективи вдалося лише в 1935 році, однак репертуар вже був чітко вивірений: революційні, червоноармійські та жартівливі пісні. Напрямок видався продуктивним, у травні 1936 року ще одну криворізьку капелу бандуристів створили на руднику імені Ілліча, котра того ж року посіла 1 місце на обласній олімпіаді і 3 місце – на республіканській. Невдовзі після такого успіху ще один ансамбль сформували в радгоспі “Червоний шахтар”, а незадовго до нового року самодіяльний гурток організували вчителі Червоногвардійської середньої школи. Бандури на той час вже витіснили кобзи, як більш удосконалений варіант.
Успіхи криворізьких бандуристів
Інтерес до цього народного інструменту на Криворіжжі зростав, у 1937 році капела бандуристів Криворізьбуду вже давала концерти в Діловому клубі Соцміста, які користувалися успіхом. Знайшлися й місцеві майстри, котрі виготовляли бандури, зокрема, інструктор школи Червоногвардійського рудника Никін Брайко. Гурток Червоногвардійської школи підтримували й коштами, які виділяла профспілка тресту “Дзержинськруда”.
Охочих вчитися грі вистачало, гуртківці брали участь у різних олімпіадах, навіть в республіканській – в Києві. Вибороли право виступати в Москві, що було на той час величезним досягненням, але планам завадила війна. Втім, не можна сказати, що все було так вже безхмарно. Жорна репресій котилися Україною, чимало криворіжців вони перемололи. В 1937 році організатора гуртка бандуристів при школі Василя Буряченка заарештували, як ворога народу. Позначилася на долях музикантів і Друга світова війна, відтак у повоєнний час коло криворізьких бандуристів фактично формували заново. В чому дуже допомогли нові талановиті музиканти, зокрема, Володимир Кальнін і Микола Сірко. Але це вже зовсім інша історія.
