Від індустріальної естетики до кінокадру: як Кривий Ріг став візуальним магнітом для артхаусних режисерів

25.09.2026

Коли режисери шукають не просто декорації для кіно, а місто з власним характером, Кривий Ріг опиняється серед таких локацій частіше, ніж можна очікувати від промислового центру. Його червоні відвали, глибокі кар’єри, штольні початку ХХ століття і райони, де сусідують сталінська архітектура та спальні масиви 1960–70-х років, дають режисерам готові виразні локації. Недарма фільм “Червоний” використав саме колір криворізької руди для створення потрібної атмосфери. Контрасти цього промислового центру приваблюють авторське кіно, де місце дії важливе для історії. Далі на kryvyi-rih-trend.

“Червоний”: кров як метафора та штольні як знахідка

Восени 2015 року у світі кіно оголосили про фільмування історичного бойовика “Червоний” за романом Андрія Кокотюхи. Режисер Заза Буадзе, який з 2008 року працював в Україні, разом з оператором Олександром Земляним і продюсером Андрієм Суярко шукали місце, здатне передати атмосферу сталінських таборів. Бюджет фільму склав 20 мільйонів гривень, половину з яких забезпечило Держкіно. Головну роль Данила Червоного виконав Микола Береза, а у масових сценах задіяли понад 800 криворіжців.

Чому обрав саме Кривий Ріг, Заза Буадзе пояснив просто: через червоний колір руди, який став частиною задуму фільму. Кров була метафорою стрічки, а червоний колір – символом, і це чудово продемонстрували старі криворізькі штольні. Фільмували біля шахти “Гвардійська”, де 40 декораторів протягом 2-х місяців створювали бараки ГУЛАГу.

Ще фільмували сцени:

у Кочубеївських штольнях біля села Ганнівка;
на Галківській копальні.

Частину сцен фільмували в Одесі, але основні локації припали на Кривий Ріг. Допрем’єрний показ відбувся 23 серпня 2017 року у криворізькому кінотеатрі “Олімп”. Глядачі аплодували стоячи, а Микола Береза, який не зміг приїхати, переказав містянам, що за місяці фільмування Кривий Ріг став йому рідним. І що стільки світанків, скільки бачив у цьому місці, ніде більше не зустрічав.

“Донбас”: робота у місті з власним характером

У лютому 2018 року режисер Сергій Лозниця розпочав роботу над фільмом “Донбас” – продукцією Німеччини, України, Нідерландів, Франції та Румунії. Фільмували протягом пів року, у масових сценах було задіяно понад 2 000 людей. Зі 100 акторів лише 40 були професіоналами, а 60 склали містяни, серед них – й учасники АТО. Лозниця особисто спілкувався з кожним кандидатом на роль.

Основні сцени фільмували:

біля Покровської райради, де будували барикади з мішків і шин;
у старому корпусі міської лікарні №3 Центрально-Міського району;
біля колишнього кінотеатру “Юність”;
у селищах Верабове та Лозуватка.

Режисер розповів журналістам, що обрав для фільмування саме Кривий Ріг не лише тому, що це місто максимально близьке до Донбасу. А ще й за атмосферою: площі, архітектура різних років, індустріальні пейзажі. На думку Сергія Лозниці, Кривий Ріг – дуже привабливе місто, де кожен район має свою особливість. Це дало можливість показати різні сторони сюжетних ситуацій.

Прем’єра у Кривому Розі відбулася 18 жовтня 2018 року, її дуже тепло прийняли криворіжці. Варто згадати, що цей фільм згодом отримав кілька нагород: за кращу режисуру в секції “Особливий погляд” Каннського фестивалю, Державну премію імені Олександра Довженка та “Золоту дзиґу”.

“Анна”: Кривий Ріг, який не довелося вигадувати для кіно

У 2019 році ізраїльський режисер Декель Беренсон приїхав до Кривого Рогу з вже сформованим задумом короткометражного фільму “Анна”. Він шукав східне українське місто для створення історії про одиноку матір, яка живе на тлі війни. Режисер вивчав світлини різних українських міст, але після особистої поїздки обрав Кривий Ріг. Фільмування поділили між Києвом і Кривим Рогом, але більшу частину стрічки створювали у Кривбасі.

Беренсон пояснив свій вибір міста тим, що Кривий Ріг вже мав потрібний вигляд:

індустріальний;
жорсткий;
без потреби у додаткових декораціях.

У цьому й проявилася особливість цього промислового центру як кінолокації: те, що для його мешканців є звичайним міським пейзажем, для режисера стало необхідним складником кадру. Світова прем’єра “Анни” відбулася 23 травня 2019 року у конкурсній програмі короткометражних фільмів Каннського кінофестивалю. Кінострічка отримала нагороду в категорії “Найкращий короткометражний фільм” (Best Short Film) Британської незалежної кінопремії (British Independent Film Awards).

“Носоріг”: теракотовий колір Кривого Рогу

Режисеру Олегу Сенцову не довелося шукати абстрактне “індустріальне місто”, бо продюсер Денис Іванов одразу запропонував Кривий Ріг. Після поїздки Сенцов разом з оператором визначився з потрібними локаціями. Майже 90% матеріалу фільмували у Кривому Розі, решту – у Львові та Києві. Місто дало кінокартині не одну окрему декорацію, а цілий набір локацій, які створили необхідний візуальний світ.

І в цьому випадку вирішальну роль зіграв колір. Сенцов пояснив, що як тільки побачив характерний для Кривбасу червоний пил на землі та на будинках, то відразу зрозумів: те, що треба.

У кадр потрапили:

ринок Соцміста;
човнова станція у Центрально-Міському районі;
тодішні вулиці Першотравнева (сучасна Великого Кобзаря) та Революційна (сучасна Степана Тільги);
річка Інгулець;
площа Петлякова (сучасна Кодацька);
КРЕСівське водосховище;
мікрорайон Карачуни.

Фільмування завершили у грудні 2020 року. Світова прем’єра відбулася на 78-му Венеційському кінофестивалі, а 8 лютого 2022 року фільм показали у Кривому Розі. “Носоріг” отримав нагороду як найкращий фільм Стокгольмського міжнародного кінофестивалю, а актор Сергій Філімонов – приз за найкращу чоловічу роль. Права на стрічку придбав Netflix, а сам фільм показали у Великобританії, Франції та Італії.

Французький погляд: “Земля” на дні кар’єру

У квітні 2021 року у Першотравневому кар’єрі Північного ГЗК кілька тижнів працювала над фільмом французька команда. Режисери Владилен Верний та Альона Загуровська, разом з оператором Аміном Беррадою і звукорежисером Клеманом Жирарді створювали індустріально-музичний документальний фільм “Земля”.

Французькі композитори шукали відеоряд під свою музику, тому героями фільму стали звичайні криворізькі:

буровики;
екскаваторники;
водії БЕЛАЗів;
бульдозеристи.

Окремо записували шуми техніки й породи, щоб потім використати їх у саундтреку. Кривий Ріг тут виявився потрібним не тільки через промислову тему. Владилен Верний вже працював асистентом на фільмуванні “Донбасу” і запам’ятав масштаб місцевих кар’єрів.

А Першотравневий як один із найбільших у Європі точно відповідав задуму композиторів про музику великих машин. Величезний простір, техніка, рух породи й реальні виробничі звуки дали фільмувальній групі те, що не могли б відтворити у павільйоні. Генеральний директор Північного ГЗК Андрій Скачков зазначав, що спеціалісти комбінату консультували команду, щоб фільмування не заважало виробничому процесу.

“ЄвроКривбас”: кар’єри, які стали складником сюжету

Наприкінці жовтня 2024 року фільмувальна група “435FILMS” приїхала до Кривого Рогу за матеріалом для документального фільму “ЄвроКривбас”. Режисерки Марина Ткачук та Анна Паленчук шукали не просто промислові краєвиди, а місця, де історію європейської участі у розвитку міста можна побачити у кадрі.

У Кривбасі залишилися кар’єри, рудники, старі заводські території та будинки, пов’язані з поляками, французами, бельгійцями, болгарами та англійськими промисловцями. Тому для цієї стрічки місто стало не фоном, а одним із головних доказів того, про що розповідали у фільмі.

Локаціями обрали:

Гданцівку, де працював перший чавуноливарний завод;
Дубову балку – місце, пов’язане з відкриттям Олександром Полем залізної руди;
кар’єр ТОВ “Рудомайн” – автори сценарію назвали його “колискою” видобувної промисловості Кривбасу.

Ще увійшли кадри з районів КРЕС та шахти “Ювілейна”. Саме такі місця пояснюють, чому Кривий Ріг постійно повертається в авторське кіно. Адже його промислова історія – не лише у музейних вітринах, а й у міських пейзажах. У “ЄвроКривбасі” кар’єри та шахти не лише створюють переконливу картинку, а й підтверджують розповідь про те, як формувався промисловий центр.

Старі кадри та нові кліпи: безперервність індустріального образу

Кривий Ріг приваблював режисерів не лише художніх, а й документальних фільмів. Вперше індустріальні краєвиди Кривбасу глядачі побачили ще у 1958 році у кінострічці “Зміна починається о шостій”. Її фільмували на підприємстві рудоуправління “Комінтерну” у районі тодішнього рудника “Більшовик” (сучасний Дубова Балка).

У 2022 році індустріальний Кривий Ріг знову потрапив у кадр: завод “АрселорМіттал Кривий Ріг” і один із великих кар’єрів стали локаціями кліпу гурту “Курган & Agregat” під назвою “Запах заліза”. Так, змінилися технології, жанри, ідеологія та автори, але кар’єри, заводи та важка техніка залишилися незмінними. Завдяки їм місто одразу впізнають на екрані.

Кривий Ріг у кіно: одна локація – різні історії

У цьому й полягає головна особливість Кривого Рогу як кінолокації. Режисерам не треба конструювати у павільйонах марсіанський пейзаж або декорації промислового міста. Варто лише приїхати туди, де все це вже існує. Фільм “Червоний” вийшов живим через характерний колір “старої крові”, який давала руда. Інші режисери бачили у краєвидах цього промислового центру:

Донбас без Донбасу;
музику у русі екскаваторів;
історію європейської промисловості у рельєфі кар’єру.

Саме багатогранність і зробила Кривий Ріг візуальним магнітом для авторського кіно. А ті ж самі кар’єри, заводи та міські райони щоразу отримують нові ролі – залежно від задуму режисера.

Джерела:

Літнє спецвзуття: як вибрати зручне рішення для роботи в спеку

Saks: онлайн-шопінг стає ще приємнішим!

Мала кубатура, але великий дух: чому варто обрати мотоцикл 125 кубів

Курс криптовалют онлайн та ціна ETH в доларах: яку криптовалюту купити в 2025 році

Найкомфортніші варіанти легкого взуття для дітей: на що звернути увагу