Абсолютно кожен житель Кривого Рогу знає напам’ять гімн рідного міста. Для багатьох це улюблена пісня, яку рік у рік виконували на урочистих заходах, зокрема на святкуванні дня міста. Гімн Кривого Рогу не просто слова накладені на музику, це історія, його відчуває кожен криворіжець, а гості міста визнають його як високохудожній твір. Гімн міста надзвичайно мелодійний, він у серці кожного мешканця Кривого Рогу. Але багато криворіжців не знають звідки пішла історія створення всіма улюбленого міського гімну. Далі на kryvyi-rih-trend.in.ua.
“Криворізький вальс”
Історія гімну Кривого Рогу розпочалася на початку 2000-х років. Перше його виконання мало прозвучати на масштабному святкуванні 225-річчя Кривого Рогу.
До святкування дня міста готувалися за 2-3 місяці. Це були складні номери хореографічних колективів Кривого Рогу на головній міській арені – “Металург”. Наприкінці всіх виступів мала прозвучати та сама пісня-гімн, яка б об’єднала серця всіх криворіжців. Тому у 2000 року відділ культури міськвиконкому Кривого Рогу призначив конкурс на найкращий текст фінальної пісні. Але жоден поданий текст не сподобався комісії конкурсу. До масштабного святкування дня Кривого Рогу залишалося майже місяць, а готової фінальної пісні не було. Тому відділ культури міськвиконкому Кривого Рогу запропонували Віктору Удовенко, який на той момент був головним режисером-постановником сценарію святкування дня міста, написати текст фінальної пісні для заходу. Для Удовенка жодних труднощів не склало написати текст пісні. Він чітко бачив, знав і розумів, як все має виглядати і написав блискучий текст пісні буквально за 40 хвилин. Про “Криворізький вальс” розповідали на ТРК “Рудана”.
До святкування дня міста у 2000 році залишалося дедалі менше часу, але готової фінальної пісні все ще не було, був лише текст Віктора Удовенка. Із музикою до пісні виникли проблеми. Багато композиторів Кривого Рогу бралися за написання музики до слів Удовенка, але нічого не виходило. У результаті з текстом пісні Удовенка Віктора відділ культури міської ради Кривого Рогу звернувся до криворізької композиторки Шевченка Ірини. Шевченко текст пісні Удовенко дуже сподобався, але братися за написання музики вона не хотіла через велику завантаженість роботою. До того ж, музика фінальної пісні дня міста мала бути в ритмі вальсу. Але все ж таки після довгих умовлянь Шевченко взялася за написання музики. Мелодія “Криворізького вальсу” від Ірини Шевченка була готова буквально наступного дня.
Також з ініціативи Шевченко у тексті пісні були деякі виправлення, зокрема у рядку “Хай летить вона у небо безмежне твоє” слово “безмежне” було замінено на слово “високе”. Цей варіант тексту та пісні було затверджено у 2000 році. Вперше гімн Кривого Рогу виконали під час святкування 225-річчя Кривого Рогу на стадіоні “Металург”. Пісню виконував симфонічний оркестр Криворізького театру, хор Криворізького педагогічного університету та два солісти – Піскарьова Тетяна та Скоцеляса Олександр.
У 2002 році пісня “Криворізький вальс” була офіційно затверджена міськвиконкомом Кривого Рогу як офіційний гімн міста. Також за особливий внесок у розвиток міста було нагороджено його творців автора тексту Удовенка Віктора та композиторку Шевченко Ірину орденом “За заслуги перед містом”.
Про творців унікальної пісні
На долю двох талановитих криворіжців Удовека Віктора та Шевченко Ірини випала надзвичайна можливість і велика честь створити головну пісню для великого індустріального міста, економічного гіганта України.
Шевченко Ірина
Шевченка Ірина Вікторівна є уродженкою Кривого Рогу. Вона народилася тут у 1960 році, зростала та навчалася. У юнацтві пішла навчатися на музично-теоретичне відділення Криворізького музичного училища. Саме там її надзвичайний хист помітив відомий український композитор Ладиженський Петро. Після чого Ірина Вікторівна продовжила свій музичний шлях, навчаючись на відділенні історико-теоретичного факультету Харківського інституту мистецтв імені І. Котляревського. Її навчання проходило під чуйним керівництвом талановитого українського композитора та заслуженого діяча мистецтв УРСР Борисова Валентина. Свою дипломну роботу під назвою “Симфонічний диптих” вона захистила у 1984 році. Дипломна комісія оцінила її роботу на надзвичайно високому рівні. За два роки робота “Симфонічний диптих” Шевченко заграв на пленумі Дніпропетровської спілки композиторів. Це був успіх на шляху творчої кар’єри Ірини Вікторівни.
У 1985 роціу Ірина Вікторівна повернулася до рідного Кривого Рогу та пішла працювати викладачем на факультет мистецтв Криворізького державного педагогічного університету. У 2004 захистила свою дисертацію – “Ідея гармонії як принцип людського життєустрою”. Її кар’єра йшла вгору. У 2005 році вона обіймала посаду доцента кафедри “теорії, історії музики та гри на музичних інструментах”, а також була заступником декана факультету у КДПД.
Ірина Вікторівна писала чудову музику: кармену, інструментальну та вокальну. На своєму творчому шляху вона часто писала музику на замовлення. Одним із таких творів був “Криворізький вальс”. Цей твір зробив Ірину Вікторівну дуже популярною. Для неї створення гімну рідного міста було дуже важливою справою, до якої був потрібен особливий підхід. Це була величезна відповідальність перед криворіжцями, і велике натхнення. Ірина Вікторівна працювала над гімном Кривого Рогу із захопленням та самовідданістю.
Життя видатної композиторки та заслуженої діячки Кривого Рогу Шевченка Ірини обірвалося у 2009 році у віці 49 років.
Удовенко Віктор
Удовенко Віктор Федорович народився 10 березня 1944 року у Харкові. У 16-річному віці пішов здобувати освіту до Харківського державного університету на радіофізичний факультет. Але згодом викладачі навчального закладу повідомили йому, що радіофізика зовсім не для нього, йому більше підійшла б театральна освіта. Після цього Віктор Федорович кинув навчання у Харківському державному університеті та вступив до Харківського інституту театрального мистецтва на акторський факультет. Після здобуття освіти вирушив до Києва, де вступив до Київського інституту імені Карпенка-Карого, де здобув освіту режисера. У Києві він познайомився зі своєю майбутньою дружиною, якій присвятив багато віршів. Поезія для Удовенка посідала дуже вагоме місце у житті.
На початку 1970-х років Удовенко зі своєю обраницею приїхали до Кривого Рогу, де вони почали працювати у Криворізькому театрі драми та музичної комедії. Він ставив чудові спектаклі і був справді видатним режисером. Працював також директором театру ляльок. Віктор Федорович також мав досвід роботи диктором на радіо. І навіть у пенсійному віці працював – вів театральний гурток у ЦДЮТ “Гармонія”.
Як і в житті Шевченка Ірини, так і в житті Удовенка Віктора, створення гімну Кривого Рогу відіграло дуже важливу роль.
Авторські права та гімн без слів
Текст і музика гімну настільки унікальні, зворушливі та мелодійні, що стали улюбленими для кожного криворіжця, чуючи її у кожного на очах навертаються сльози, кожен починає її наспівувати. Якщо хтось на вулиці починає співати “Кривий Ріг – моє місто”, то хтось обов’язково продовжить “Це тобі моя пісня”. Її виконували багато років на всіх заходах міста, а також під час сесій міської ради Кривого Рогу.
Удовенко у 2020 році вирішив звернутися до міської ради за отриманням грошової винагороди за участь у створенні гімну, але сталася якась незрозуміла ситуація, і виявилося, що пісня “Кривий Ріг – моє місто” офіційно, як гімн міста не була затверджена міською радою. При цьому її постійно використовували на різних міських заходах, автори не отримували цього прибутку. Віктор Федорович написав слова майбутнього гімну Кривого Рогу у 2000 році. Через 20 років із моменту створення пісні Удовенко заявив на авторство.
З цієї причини у 2020 році слова із гімну Кривого Рогу зникли, вони не лунали на сесії міської ради Кривого Рогу, а також на святкуванні дня міста.
Довгий час Криворізька міська рада вела з автором тексту гімну міста переговори, завдяки яким було укладено договір, згідно з яким Віктор Федорович передає свої авторські права на текст гімну Кривого Рогу територіальній громаді місті, а сам отримує грошову винагороду за її попереднє використання. Після цього слова до гімну Кривого Рогу знову повернулися і вже без порушення авторських прав їх можна було використовувати на різних міських заходах.
