Старожили розповідають, що на криворізькій вулиці Глінки колись жив дуже відомий безхатько, – саме за цією роллю запам’ятався багатьом українцям актор Сергій Дмитрович Романюк. Проте фільмографія видатного криворіжця, звичайно, набагато більша і вражаюча, він знявся у декількох десятках фільмів та серіалів. Кінематограф та мистецтво були не просто професією Сергія Дмитровича, а його життям, на свою діяльність він ніколи не жалів ані часу, ані сил. Далі на kryvyi-rih-trend.in.ua.
Життя та творчість Сергія Романюка
Сергій Дмитрович Романюк народився 21 липня 1953 року у Кривому Розі. До десяти років майбутній актор з батьками жив у промисловому місті, тут він ходив і у школу. Проживала криворізька родина у будинку по вулиці Глінки. Пізніше родина Романюк вирішила переїхати до Житомирської області.
У 1973 році Сергій закінчив студію Національного українського драматичного театру імені Івана Франко, після чого почав працювати артистом у цьому театрі. Перший досвід у кінематографі Сергій Дмитрович отримав у 1993 році, коли знявся в історичному серіалі “Час збирати каміння”. Згодом було ще декілька невеликих ролей у таких телевізійних фільмах як “Дев’ять життів Нестора Махно”, “За законами воєнного часу”, “Повернення Мухтара – 2”. Були у молодого актора і знакові ролі у популярних проектах, зокрема, Сергій Романюк зіграв Терентія у “Роксолані”, Івана Шрама у “Чорній Раді”, Івана Силу у старості у фільмі “Іван Сила”.
Першою великою і серйозною роллю Сергія Дмитровича стала роль головного героя у фільмі Юрія Ляшенко “Записки курносого Мефістофеля”. Криворіжець перевтілився у адвоката Михайлюка, соціал-революціонера та інтелігента. Дії у фільмі відбуваються у 1905 році і, хоча спочатку здається, що мова буде йти про явки та конспірації, насправді провідна тема у сюжеті – інтимні переживання Михайлюка.
Деякі фільми з участю талановитого криворіжця були показані на міжнародних фестивалях, наприклад, так відбулося з картиною “Райські птахи”. Фільм переносить глядачів у 1980-ті роки, коли слухати іноземну музику все ще заборонено, свою думку треба висловлювати з обережністю, а слова інакодумства тихо, несміливо звучать за родинним столом або з’являються у друкованих книгах “самвидаву”. Головні герої кінострічки вирішують ризикнути своїми життями, зупинити жорстоку державну машину і завоювати жадану свободу. Кінострічка вийшла на великі екрани у 2008 році, а Сергій Романюк зіграв там слідчого КДБ. За цю роботу криворізький актор отримав нагороду за кращу чоловічу роль.
Останні роки діяльності Сергія Романюка та Криворіжжя у його житті
Сергій Дмитрович поєднував роботу на театральній сцені та зйомки в кіно, беручи участь у російських та українських проектах. Проте після початку бойових дій на Донбасі криворіжець зайняв чітку позицію і розірвав контракти з російськими режисерами. Війна зруйнувала багато важливих кінематографічних зв’язків для актора і, звісно, Сергію було шкода, що події розгорнулися саме таким чином, адже сценічні майданчики Москви і Пітера багато чого його навчили. Однак, любов до Батьківщини була сильнішою, ніж до справи свого життя, і Сергій Романюк пожертвував перспективними проектами.
Хоча Сергій Дмитрович об’їздив з гастролями та зйомками усю Україну та деякі інші країни, Кривий Ріг займав окреме місце у його серці, тому що тут він народився і провів яскраві моменти свого дитинства. Час від часу актор приїжджав у місто, щоб пройтися рідними вулицями і поспілкуватися з криворізькими прихильниками.
Останньою роллю Сергія Романюка була роль французького художника Ренуара у виставі “Модільяні”. На той момент здоров’я актора було дуже слабким і він пересувався по сцені на інвалідному візку.
Кривий Ріг подарував Україні чудового актора, який ніколи не брався за роль, якщо бачив, що хтось може зіграти її краще за нього, і завжди витрачав частину гонорару на благодійність. Сергій Дмитрович пішов із життя 3 березня 2019 року у Івано-Франківську.
